Каталог статей

Главная » Статьи » Обо всем. » Наш край

ПОДОРОЖ ДО ВНУТРІШНЬОЇ МОНГОЛІЇ

Проводивши англійців та розпустивши на деякий час соплі я таки швидко оговтався та вирішив, що так жити далі неможна. Якщо немає змоги поїхати в Зовнішню Монголію, доведеться знайти Внутрішню! Тим більш що ніякої потреби зайвий раз бити в бубон немає:  духи давно нашептали, де її шукати - в Херсонській області. Кілька шаманських викрутасів - і на роботі я не потрібен на тиждень, можна вирушати.

Як справжній мототурист я проклав маршрут до Нової Каховки ще неїздженими мною сільськими другорядними шляхами. Ну і що з того, що на третину далі, але ж наскільки пізнавально.

Перше  відкриття приголомшило: в українському селі ніякої кризи немає! Шляхи залатані, хати пофарбовані, дахи перекриті, паркани ошатні, картопля на городах стрункими рядками, бур’яни всі знищені а зернові на полях густі та висотою в пояс. Крім того, літає сільськогосподарська авіація! Виїхавши з Гуляй-Поля та побачивши здалека літак серед поля, вирішив що це покинутий труп і вирішив під’їхати подивитись.

АН-2 виявився живим і навіть гарно пофарбованим. Поки механік ремонтував генератор, льотчики провели для мене екскурсію в кабіну, розтлумачили як користуватися приладами на іншим обладнанням. А коли літак відремонтували запросили злітати на „ядо-бомбардування” другим пілотом і навіть довірили нажати два тумблери: змішування ядохімікатів та власне „бомбардування”!

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-002

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-003

Аж от я на півночи арени влаштувався на ночівлю.

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-005

Наступного ранку зустріч з херсонцем Владом на XR250, мотлох залишаю в придорожній їдальні і чимдуж на арену. Попри погодні умови (для мене це був перший день справжньої літньої спеки в цьому році і неминучі проблеми з аклиматизацією), закатали арену взірцево, майже замкнули коло по періметру.

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-011

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-012

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-016

Гарно закопався

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-019

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-014

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-023

Потрапили у пастку. Єдиний вихід — назад

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-026

На місці стоянки минулорічного травня.
Криниця, яку викопав Африканець напівзасипана, але парканчик стоїть :)

1244131427-kopiya_logТрек

Наступні три дні пройшли одиночних та групових (з Владом, Сергієм на мотиках та Тьомою з командою на „Ніві”) прочісуваннях місцевості між Новою Каховкою та Кінбурнською косою. Чого тільки не було знайдено! І апокаліптичні пейзажі на лісових згарищах позаминулого року. І просторі незаймані духм’яні степи з ковилем та полином, вкриті курганами та солоними озерами. І бескрайні солончаки, які зненацька закінчуються в морі. І кучугури, вкриті лісами, в яких не буває людей і де на протязі 15 км кілька разів перетинав лише переплутані сліди чотирьох мотоциклів - залишки нашого з Максом, Віталіком та Джагером групового візиту в Олешшя минулого року.

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-035

Їдемо лісами та луками вздовж заповідника

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-039

На кургані серед солончаків

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-043

Такого ще не бачив: курган, пристосований під сучасний сільський цвинтар

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-050

Солончаки

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-053

Будякові джунглі. Висота будяків — понад 2 метри, площа заростів не менше ніж 100х100м

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-057

Степ

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-066

Табір поряд з морем

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-074

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-076

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-080

Солончакова рослинність

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-106

Степові павуки працюють по стаханівськи

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-082

Птахи

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-0971

Ранковий туман

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-110

Парфенон ХХ сторіччя (залишки ферми)

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-111

І знову степ

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-113

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-114

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-118

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-120

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-130


d0bed0bbd0b5d188d188d18f-131

d0bed0bbd0b5d188d188d18f-138

Кінбурнська коса

Мабуть більш за все вразило усвідомлення того факту, що тут можна, якщо є таке бажання, проїхати сотню-другу кілометрів, не зустрівши людей і лише кілька раз перетнувши поперек асфальт. Але якщо є потреба заправитись або знайти гендель для поповнення запасів все це влаштовується буквально за 20-30 км (за виключенням Кінбурнської коси). Остаточно вималювалася ідея на вересень, але поки що це таємниця.

P.S. А з погодою мені пощастило - лише перший день був спекотний, інші більш-менш прохолодні.


Автор статьи: O_l_e_x_a                            http://olexarider.ucoz.ua/                                     09.06.2009


Источник: http://olexarider.ucoz.ua/blog/2009-06-12-4
Категория: Наш край | Добавил: vladg (12.05.2010)
Просмотров: 1182 | Теги: мотопутешествия, украинская монголия, поездка в пустыню | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]